Чи не щодня під час експедицій ми стаємо свідками незаконного землекористування, від якого страждають останні залишки дикої природи. Самовільно або на підставі сумнівних документів фермери розорюють останні ділянки степів і луків, лишаючи після себе змиті дощами схили й понівечені куточки природи. Масштаби протиправної експлуатації природи бачимо не лише ми: регулярно до нас звертаються жителі різних областей з повідомленнями про самовільні оранки. Людям відомо, що законодавство не дозволяє розорювати схили, береги річок і заповідні території. Утім, протиправна діяльність триває.
Чому оранка природних територій є руйнівною для природи? Чому вона є порушенням законодавства? І, головне, чому чиновники та правоохоронці не бачать проблеми?
У степовій зоні України зростають масштаби незаконної оранки ділянок цілини − пасовищ, лук, сінокосів та навіть непридатних земель на схилах і днищах балок. За екстраполяційною оцінкою, кількість таких ділянок вимірюється багатьма тисячами одиниць і десятками тисяч гектарів.
Укриті природною рослинністю береги річок, схили й балки − це останні острівці живої природи серед безкраїх полів. Цілісний в минулому степовий ландшафт тепер розділений щонайменше на 20 тисяч ділянок різного розміру. З них досить великими залишаються тільки цілина заповідника «Асканія-Нова», кілька військових полігонів і степові масиви Чорноморського біосферного заповідника, Керченського півострова і долини р. Кальміус. Загалом український степ сьогодні існує у формі невеликих, а часто й просто крихітних фрагментів, розташованих у балках і на схилах річкових долин. Раніше ці ділянки були непридатні для оранки через складний рельєф, кам’янистий ґрунт або підтоплення. Утім, тепер саме ці території є єдиними місцями збереження біорізноманіття всього степового регіону України.
Малий розмір і характерна витягнута форма ділянок степу в балках і вздовж річок визначають, крім іншого, дуже велику для даної площі протяжність периметра ділянок. Протяжний і дуже складний периметр створює не лише сприятливі умови для проникнення на степові ділянки небажаних інтродуцентів, але й загрозу загарбання ділянок несумлінними фермерами.
У різних документах держава проголошує необхідність скорочення площ орних земель через масштабну ерозію. Але насправді площа орних земель в Україні лише зростає. Як наслідок, збільшується ерозія, погіршується фізико-хімічний стан ґрунтів і, що найсумніше, їх гідрологічний режим. Відповідно, створюються умови для поступового опустелювання та засолення ґрунтів. Тому збереження земель – це питання не лише охорони природи, але й майбутнього виживання українців. Критично необхідно мати значну частку ділянок з природною рослинністю!
Незаконною оранкою займаються, головним чином, дрібні й середні фермерські господарства. Великі агрохолдинги обробляють тисячі й десятки тисяч гектарів ріллі. При цьому для дрібних фермерів не завжди вистачає достатніх площ, де можна було б розвинути рентабельне господарство – тому вони йдуть на порушення закону, знищуючи останні природні території.
Розорювання сінокосів та пасовищ стимулює також і стрімке скорочення поголів’я великої рогатої худоби за одночасного розвитку масштабних закритих тваринницьких комплексів. Для вирощування худоби в закритих комплексах використовують корми, вирощування яких є значно більш ресурсомістким, ніж пасовищне господарство. У результаті худоба вирощується в закритих комплексах, для чого величезні площі займають кормовими рослинами. Дрібним фермерам не лишається ні місця для вирощування сільгоспкультур, ні мотивації розводити худобу. Як наслідок, дрібні фермери часто наважуються на протиправну діяльність − оранку степів і луків.
Оранка степів є незаконною згідно з вимогами закону України «Про охорону земель». Так, забороняється орати схили понад 7 градусів, а також вирощувати просапні культури на схилах понад 3 градуси. Луки зазвичай є зволоженими екосистемами, розміщеними вздовж річок. Такі ділянки, відповідно до вимог Водного кодексу України, віднесені до земель водного фонду (заплав малих річок або прибережних захисних смуг), де також забороняється оранка. Таким чином, переважна більшість усіх степів і луків, що збереглись до нашого часу, – не можуть бути розорані законно.
На умовах змови або ж, спокушені отримати орендну плату за ділянки, які, здавалось би, неможливо здати в оренду… місцеві органи на «договірних засадах» віддають природні степи і луки дрібним фермерам у тимчасове користування. . Або ж роблять вигляд, що не помічають порушень. Інша схема −часом органи місцевого самоврядування та відділення Держгеокадастру закривають очі на існування територій природно-заповідного фонду й погоджують виділення земель під оранку навіть у заказниках! Так, для прикладу заповідне урочище «Шкурине» на Полтавщині розоране повністю, по 2-3 десятки заказників пошкоджені оранками на Черкащині, Дніпропетровщині, Харківщині. Таким чином, виникає корупційна складова.
На свідомі порушення законодавства йдуть і землевпорядники. Законодавство визначає, що землеустрій повинен враховувати питання охорони земель і екологічні фактори. Утім, під час розробки проекту землеустрою обмеження у вигляді заборони оранок на ділянках майже ніколи не фігурує.
Протягом останніх років ми регулярно виявляємо такі порушення й намагаємося притягнути винуватців до відповідальності. На жаль, це справа не з легких. До прикладу, наше трирічне листування щодо самовільної оранки в заказнику «Великосевастянівські яри» на Черкащині не призвело навіть до припинення оранки. Однак були й перемоги: усі виявлені нами незаконні оранки на Миколаївщині були підтверджені органами прокуратури й стали причиною порушення кримінальних проваджень. Можливо, саме тому, що контролюючі органи на Черкащині були відповідним чином «простимульовані»?
Можемо констатувати, що в Україні існує дві основні причини перетворення покритих природною рослинністю земель на ріллю. Перша − це безкарність порушників через прогалини в законодавстві, «сліпоту» та недієздатність контролюючих органів. Друга − сформовані економічні умови, які підштовхують дрібних та середніх фермерів до протиприродних кроків.
ГО «Українська природоохоронна група» оголошує про початок загальнонаціональної кампанії на захист останніх куточків природи від розорювання. Запрошуємо долучитись усіх небайдужих: простих громадян, експертів, активістів, вчителів, працівників контролюючих органів.
Метою такої кампанії стане викриття й оприлюднення фактів незаконних оранок, написання скарг до правоохоронних органів, поширення кращих практик боротьби з оранками й напрацювання змін до нормативно-правової бази. Тільки всі разом ми зможемо зупинити схему знищення природи України та її майбутнього.
Текст: О.Василюк
Фото: Є.Дмитриченко
