Європейські Директиви принесли в Україну новий погляд на менеджмент річок. Тепер у його фокусі не одна річка, а її басейн. Невдовзі Держводагенство презентує Плани управління річковими басейнами найбільших 9 річок України.
Але такі плани не містять заходів з управління малими річками. При цьому, саме малі річки є “спонсорами” водності великих водних артерій.
Готуючи рекомендації до Плану повоєнного розвитку для трьох громад України ми виходили з того, що самі громади мають повноваження і, головне, найбільшу мотивацію для збереження водності малих річок. Нижче кілька простих кроків, які в цьому допоможуть:
– утримання від господарської діяльності (приміром, від оранки) у верхів’ях та краями ярів та балок;
– внесення малих річок у Державний кадастр України. Правовий статус допоможе відстоювати їхні береги від забудови;
– дотримання санітарно-захисних смуг, що обмежує господарську діяльність на берегах річок (25 метрів від урізу води для малих та 50 метрів для середніх річок для кожного з берегів);
– виявлення та оцінка об’єму каналізаційних стоків, їх картографування та моніторинг;
– внесення цих та інших рекомендацій до просторово прив’язаного плану управління водними ресурсами на рівні громади.
Рекомендації підготували:
- Завідувач відділу водних ресурсів Інституту водних проблем і меліорації НААН, кандидат сільськогосподарських культур, старший науковий співробітник Анатолій Шевченко
- Гідролог, співзасновник ГО “Річки Хмельниччини” Павло Везденецький
- Аналітик Української природоохоронної групи Павло Романов
Проект реалізовується за фінансової підтримки Федерального міністерства з охорони навколишнього середовища, збереження природи та ядерної безпеки Німеччини в рамках проекту Міжнародної Кліматичної Ініціативи (ІКІ). Погляди, наведені в цьому дописі, є позицією авторів і не обов’язково мають трактуватися як офіційна думка донорів.
Фото Койчуренко Артур
