Уже рік як більшість державних лісів віддали в управління ДП «Ліси України». Керівництво підприємства радісно звітується про збільшення прибутків. Але десь у лісі скупу сльозу пускає рись. Бо прибутки ДП прямо пропорційні знищенню лісового біорізноманіття.
Не дивно, що керівництво «Лісів України» заповідання лісів саботує. Хороша ілюстрація – нещодавня нарада, присвячена нествореному заказнику «Нівецький». Ідеться про чудово збережений заболочений ліс площею приблизно 470 га на півночі Київщини.
Лісівники з різних причин вже четвертий рік відмовляються від створення заказника. У хід ідуть аргументи різного ступеня абсурдності. Наприклад, «громаді буде ніде брати дрова», хоча через дорогу – величезний лісовий масив без обмежень на рубки. Або ж «наукова цінність лісу не доведена», хоча територію неодноразово досліджували науковці й навіть опублікували наукову працю на цю тему.
На останній нараді представник ДП «Ліси України» Володимир Касюхнич заявив, що заповідання цього лісу «не на часі» і запропонував повернутися до обговорення після війни. Водночас нищити цінні ліси – цілком на часі. За цей рік у межах нествореного заказника «Нівецький» лісівники провели рубки на як мінімум п’ятьох ділянках. Чим довше не створюється заказник – тим більше шансів, що охороняти скоро буде нічого.
Нестворений заказник «Нівецький» – не єдиний приклад. За останній рік ДП «Ліси України» отримало клопотань на заповідання понад 37 000 га лісів. Скільки з них лісівники погодили? Менше 700. Більшість – в обмін на скасування чинних заповідних територій.
Що з цим робити? Чесно, ми не знаємо. Охорона державних лісів неможлива без бажання самої держави. Але як змусити державу захотіти охороняти ліси?
