Нещодавно на науково-технічній раді Поліського заповідника були погоджені зміни до матеріалів лісовпорядкування. Вони передбачають проведення рубок протипожежних розривів шириною 50 та 100 метрів на площі понад 170 га загальною кубатурою понад 17 100 кубометрів.
Утім, за начебто правильною ідеєю збереження території заповідника від пожеж насправді приховане бажання окремих осіб заробити кошти від реалізації деревини.
Чому? Бо для запобігання лісовим пожежам необхідно проаналізувати історію виникнення джерел загоряння, спрогнозувати розвиток пожеж, створити систему раннього виявлення та швидкого реагування на пожежі тощо. Наприклад, поставити в пожежонебезпечний період на чергування пікап з протипожежним модулем на околицях села, з якого починаються лісові пожежі, буде на порядок дешевше та ефективніше, ніж витрачати щорічно великі кошти на очистку від рослинності вже зрубаних протипожежних розривів.
Самі ж розриви можуть бути частиною цієї системи, але проектуватись мають лише там, де є найбільші ризики переходу пожеж.
Прорубування їх за радянським підходом неефективно, що й довели постійні великі пожежі в Чорнобильській зоні.
Основні розриви планують рубати прямо по межі з Олевським лісгоспом. Чому не можна домовитись із лісгоспом і зрубати на його території, а не в заповіднику? Можливо тому, що незважаючи, що природний заповідник є територією з найбільш суворим охоронним статусом і що навіть екскурсії на його території заборонені, заповідник успішно продає заготовлену з горільників деревину на товарній біржі?
Наразі зміни до матеріалів лісовпорядкування заповідника мають пройти погодження Міндовкілля. Ми готуємо звернення щодо відмови в їх погоджені.
Ми також готові допомогти Поліському заповіднику в розробці адекватного плану управління пожежами, який буде спрямований на збереження екосистем, а не на заробіток від продажу деревини.
