Весна 2020 року запам’ятаеться багатьом не тільки коронавірусною пандемією, але й масштабними пожежами, які охопили Полісся. Лише за офіційними даними, мова йде про 2000 гектарів згорілого лісу в радіаційно-забруднених територіях на півночі Житомирщини та тисячі гектарів у Чорнобильській зоні відчуження. За неофіційними, але цілком достовірними даними українських науковців, площі пожеж є набагато більшими, а їх ліквідація далека від свого завершення.
Очевидно, що наслідки таких пожеж катастрофічні: від майже повністю вигорілих сіл до димової завіси прямо в Києві. Прогнози синоптиків невтішні: скоріше за все, весна та літо 2020 року будуть такими ж сухими, як і минулі осінь та зима. Іншими словами, масштабні лісові пожежі в цьому і майбутніх роках можуть стати постійним явищем, наслідки якого відчують на собі всі громадяни.
Влада вже намагається знайти винних. Серед озвучених версій: діяльність диверсійної групи, спрямована на дестабілізацію ситуації в Україні. До цього озвучувались версії про випадкові підпали або загоряння лісу внаслідок безглуздих палів трави, поширених у більшості регіонів України. Малоймовірно, що вийде дочекатись результатів розслідування: достовірно встановити, що саме спричинило конкретно ці пожежі, майже неможливо. Але на фоні загальних дискусій про винних у лісових пожежах на Поліссі чомусь забувають про тих, хто відповідає за стан українських лісів – самих лісівників.
Переважна більшість лісів Полісся, у яких відбулися пожежі, – це соснові ліси. Серед сосняків Полісся більшість має штучне походження, тобто була висаджена лісівниками після проведення рубок. До того ж, такі ліси здебільшого є монокультурами, адже складаються виключно з сосни без домішок дерев інших видів. Створення соснових монокультур на місці вирубок набуло значного поширення після Другої Світової війни й залишається чи не єдиним способом відновлення лісів Полісся й досі.
До чого ж тут пожежі?
Чимало людей і досі вважає, що зміна клімату – це вигадки. Для науковців питання кліматичних змін уже давно перестало бути дискусійним: сучасні наукові дані переконливо свідчать про те, що людська діяльність змінює клімат на Землі. Не є несподіванкою той факт, що підвищення глобальної температури істотно впливає на вірогідність виникнення та поширення пожеж. Одне з досліджень демонструє, що з 1979 по 2013 роки підвищення температури призвело до збільшення середньої тривалості пожежонебезпечного сезону на Землі на 18,7%. Окрім того, зміни клімату можуть мати й інші негативні впливи на ліси: збільшення чисельності шкідників, падіння рівня ґрунтових вод тощо.
Численні дослідження свідчать, що вірогідність виникнення пожежі внаслідок окремого загоряння в соснових лісах є набагато вищою, ніж у багатьох інших типах лісів. Причин тому декілька. По-перше, сосна містить чимало легкозаймистих смол. По-друге, сама структура соснового лісу не передбачає сильного затінення, а відмирання скелетних гілок сосни не перешкоджає поширенню пожежі вітром. Цікаво також те, що ризик виникнення пожежі внаслідок окремого загоряння є обернено пропорційним до віку соснового лісу. Інакше кажучи, молоді соснові культури горять набагато краще. Окрім того, молоді соснові посадки через густоту, невелику висоту та легкозаймистість слугують “сходинкою” для переходу пожежі з низової (коли горить переважно лісова підстилка) у верхову – коли починають горіти крони дерев. Не виглядає дивним, що ризик виникнення пожежі в мішаних лісах є значно меншим.
Є й інший аспект: порівняно з лісами природного походження, а також з мішаними лісами, соснові монокультури є набагато менш стійкими до дії шкідників. Спалах чисельності короїдів, який тільки недавно пішов на спад у соснових лісах Полісся, викликав всихання тисяч гектарів соснових монокультур. Це означає, що в лісах накопичена величезна кількість сухої деревини, яка сприяє поширенню пожеж.
Та чи врахували усе вищезгадане у своїй роботі лісівники?
На жаль, ні. Лісова галузь України при будь-якому керівництві ігнорує пропозиції екологів щодо перегляду підходу до ведення лісового господарства у звязку з кліматичними знімами. Адаптація лісів до кліматичних змін постійно фігурує на різного рівня зустрічах та нарадах, але далі розмов справа не заходить. Більше того, саме під приводом змін клімату лісівники хочуть спростити процедуру проведення санітарних рубок, мовляв, треба побільше рубати, аби ліс не “пропадав”.
Чинне законодавство передбачає два основних типи відновлення лісів після рубок чи пожеж: так зване “природне поновлення”, коли ліс на зрубі відновлюється без участі людини, та “створення лісових культур” – коли висаджують рядочки вирощених в розсадниках саджанців.
На жаль, чинне українські лісове законодавство досі орієнтоване на радянські принципи. Головне завдання лісівників: виростити високотоварний ліс з господарсько цінних порід деревини. Для прикладу, осика та береза “господарсько цінними” не вважаються. Тому замість природного поновлення зрубів мішаними лісами з умовних берези, осики та сосни, створюються рядочки сосни. Більше того, соснові монокультури продовжують створювати не тільки на місцях, де росла сосна, але інколи й на ділянках вирубаних листяних лісів – бо висадити сосну простіше і дешевше, ніж дуб чи інший вид дерев.
Фактично, лісівники продовжують закладати бомби уповільненої дії під наші ліси: за умови кліматичних змін саме соснові монокультури будуть у першу чергу знищені пожежами та шкідниками!
Що ж з цим робити?
По-перше, відмова від створення соснових монокультур нарешті має віднайти своє відображення в нормативно-правових актах, які регламентують ведення лісового господарства. Робити це необхідно негайно. У першу чергу зміна підходів має стосуватися відновлення лісів, які були знищені пожежами 2020 року: надзвичайно важливо не допустити створення нових соснових монокультур у радіаційно-забруднених територіях, що вигоріли! На жаль, саме так вчинили чорнобильські лісівники після масштабних пожеж минулих років.
По-друге, варто повністю переглянути протипожежні заходи на рівні лісгоспів, і не тільки щодо адекватної організації процесів. За останні 200 років людина суттєво зменшила кількість невеликих пожеж, які завжди виникали в лісах, особливо в соснових. Як наслідок, не відбувається регулювання кількості мертвої деревини, її довготривале накопичення призводить до виникнення катастрофічних пожеж. На жаль, чинні практики з вилучення мертвої деревини в ході санітарних рубок аж ніяк не замінюють такі невеликі природні пожежі. Навпаки, санітарні рубки у виконанні українських лісівників у переважній більшості недоцільні ні з природоохоронної, ні з економічної точки зору.
У багатьох країнах світу, і навіть у сусідній Польщі, починають використовувати техніку контрольованих палів. Цілком вірогідно, що в соснових лісах контрольовані пали не тільки зменшують вірогідність виникнення катастрофічних пожеж, а й сприяють природному поновленню сосни. Чи не варто розглянути можливість використання цього підходу і в Україні? Тим більше, в околицях Поліського заповідника такі методи успішно використовувались в минулі роки.
По-третє, варто не забувати про фінансову спроможність лісгоспів. Наразі після сплати усіх податків 90% чистого прибутку лісгоспів перераховується в держбюджет. Ще кілька років тому ця сумма була значно меншою – 50%. За таких умов лише найбільш заможні лісгоспи здатні адекватно впроваджувати протипожежні заходи, створювати більш вартісні, ніж соснові, культури, або ж спокійно спостерігати за поновленням “малоцінної” берези чи осики.
Звісно, це далеко не весь перелік заходів, необхідних для попередження лісових пожеж. Є чимало інших адміністративних проблем, про які неодноразово наголошували українські науковці і які мають бути вирішені на рівні Уряду. Проте навіть найбільш якісні протипожежні заходи та системи будуть не ефективними, якщо соснові монокультури й далі пануватимуть на Поліссі та за його межами. Можливо, хоча б масштабні пожежі змусять керівництво Держлісагентства почати системні реформи в галузі й змінювати підходи до ведення лісового господарства, а не займатись виключно піаром та кадровими змінами.
Автори:
Єгор Гриник (ГО “Українська природоохоронна група”)
Петро Тєстов (аналітик МБО “Екологія-Право-Людина)
