Це фото не з посушливої Аризони й не з Саудівської Аравії. Днями приморськими районами Запорізької області пронеслась справжня піщана буря.
Хто мешкає в південних областях, напевно, може пригадати не один такий випадок. Піщана буря – поширене природне явище в пустелях і напівпустелях. Але в Україні немає справжніх пустель! Тому пилові бурі несуть не пісок, а чорнозем.
Україна є лідером в Європі за часткою розораних земель. 54% площі нашої держави займає рілля. Відсутність природної трав’янистої рослинності та щорічне переорювання ґрунту призводять до того, що ґрунт втрачає свою природну структуру й уже не може протистояти дії вітру. У посушливі місяці вдалий збіг температури й сили вітру перетворює родючий шар ґрунту на пил і підіймає його в повітря на висоту від 1 до 3 кілометрів. З вітром пил переноситься на сотні кілометрів.
Що означає пилова буря для природи суходолу?
Найбільші українські пилові бурі вчені фіксували в 1928 і 1951 роках. Тоді площа здування сягала 1 мільйона квадратних кілометрів, а обсяг віднесеного вітром чорнозему перевищив 15 мільйонів тонн. На більшості площі товщина родючого шару ґрунту зменшилась на 10-15 см. Після цих катастрофічних подій по всій території України були створені полезахисні лісосмуги, що зменшують силу вітрової ерозії. Витрачені тоді на лісосмуги кошти перевищують кілька сучасних річних бюджетів України. Проте за роки незалежності наша держава навіть не створила службу, яка б стежила за лісосмугами. Більшість з них деградовані, активно вирубаються місцевим населенням на дрова, а роботи з їх відновлення востаннє проводились понад 50 років тому. Втрата лісосмуг і глобальні зміни клімату не дали довго чекати: пилові бурі знову повернулись в Україну. І хоча стихія ще не досягає минулих масштабів, частота буревіїв зростає. За оцінками вчених, сучасні масштаби ерозії призводять до втрати близько 500 млн тонн ґрунту щороку. Значна частка такої ерозії припадає саме на вітрову. Але в нас ґрунту вже майже не залишилось. Через десятиліття рільництва та ерозії третина всіх орних земель вже офіційно вважається деградованими.
Що це означає для природи?
Ґрунт, що здувається з полів, осідає в балках, річках і ставках. Від цього річки замулюються та зникають, вода в ставках починає цвісти, від цього частішають замори й загибель риби. Виснаження полів штовхає фермерів на злочин – усупереч вимогам законодавства вони розорюють балки й схили, де завдяки залишкам природних степів досі зберігся чорнозем і де упродовж кількох років (поки ґрунт не змився дощами) можна ще щось виростити. Таким чином, надмірне розорювання призводить до пилових бурь, унаслідок яких рілля перетворюються на пустелю, останні річки пересихають, а останні природні степи й луки розорюються несвідомими фермерами.
Утім, усупереч національному плану боротьби з опустелюванням, Україна й досі не зробила найпершого кроку – не розпочала обіцяного виведення ріллі з обробітку.
